Я й досі…

Я досі вас у погляді зову,

дивлюсь на небо, хмарами сповите.

І досі ще існую, ще живу,

Хоча життя із певністю розбите.

Ці спогади - то моє існування,

вони тримають душу на плаву.

Всі наші співпереживання

дають наснаги бути наяву.

І хай весна цвіте довкола,

я майже зсох, мій корінь неживий,

А ваш розмай - промовистий такий.

І парк мовчить, відлунує птахами,

цвіріння літо скоро принесе,

і тихий біль в душі моїй помре.

Назустріч веснам

Ти йди назустріч веснам,

Не стишуй ще ходи,

Хоч десь за горизонтом

ЗарОсли всі стежки.

Стежки, якими вчора

ходили ми удвох,

і не булО в нас горя,

не було злих думок,

Ми були наче хвиля

прозора та швидка,

І неймовірна сила

обох у даль несла.

Тепер весняна сила

Тебе у даль взяла,

І ти піти повинна,

Мене у ній нема.

І я піду повільно

У зелень весняну,

А ти в бажанні сильно

Зустрінь любов святу.

О моя богине

Я часто уявляв, моя богине,

що ти приходиш з ніжністю у сни,

я так хотів аби була щаслива

твоя душа у сутінках весни.

Не в моїх силах щастя дарувати

твоєму серцю, спраглому тепла.

Я можу сум та радість поєднати,

принести у долонях трохи зла.

І зараз я сиджу навпроти тебе,

зірки горять в божественних очах,

і я всміхаюся до тебе просто так.

Ми п'Ємо каву, гіркота страшна,

Але це смак од нашої любови,

Вона терпка, любовна гіркота.

І ця війна

І ця війна, 

І ці тіла в могилі,

І замордовані невинні…

Завжди будуть зі мною увісні

Немов ті перші дні свідомої весни,

Коли я вперше дух відчув у плоті

Я хочу у весну, де море синє

І хмари наче промені ясні

Де моя лють розтане мов крижина…

І у вогні блакитному втонуть,

І не згадати фото із Ізюму

Я хочу хоч на мить забутися од жаху

Від демонів у плоті на землі

Від зла темнішого за темну душу

Прислужника німого сатани. 

18.09.2022

Ти проростаєш в мені незримо

В мені ти проростаєш немов весняний мак,

Пускаєш сильний корінь, гілля угору преш,

Зерно дрібне кидаєш на мій тривожний шлях

і силою значною життя приводиш в треш.

І в серце поселяєш мій непоборний страх,

бо я то добре знаю який кінець прийде,

він буде неймовірним немов страшнющий жах

і ми будем не в ислі спинити це уже.

І що мені робити? Зусилля всі мої

Беззахисно розбиті об весняні вітри,

котрі приносиш сміло у серце та кістки.

І я здаюся тихо, капітулюю тут,

І з мене проростає червоний маку цвіт,

Аби померле серце в тобі вродило світ.

І сон тікає

І знову сон тікає в глупу ніч,

Ти не прийдеш, як завжди приходила,

І не розпалеш задубілу піч,

Вогонь в тобі байдужість затопила.

І я німий, в душі холодний шквал,

Шалений вітер душу обвіває,

Мої моря женуть девʼятий вал,

Гаряче серце льодом обростає.

Я навіть плачу снігом голубим,

І де - не - де хурделиця гуляє, 

Тебе нема - і це усе вертає

До тих часів, коли я просто жив,

До тої днини, що теплом сповита,

В якій твоя краса дощем омита.

Весна

А вже весна до нас прийшла,

У сльози сніг стопився,

Довкола холод ще гуля

І дуб старий схилився

І часом іній випада,

Траву вкриває білим

Ти не сумуй, піде зима 

І весна встелить килим. 

І по зеленому пройдеш,

На босу ніжну ногу,

І вже ніколи не вернеш

У сіро - білу зиму.