13.12.2024

Перше послання апостола Павла до Коринтян, розділ 12, вірші 4-8

"Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.

Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне".

Це я тебе обрала,

Поміж мільйонів інших,

Тобою веснувала

І зимувала спішно.

Ти проростав глибоким

Корінням в мою душу,

ВрізАвся мов неспокій

У муки, мрії, думи.

Я тамувала спрагу

У сурогатах долі,

Топила цю зневагу

У чарці алкоголю.

Я майже все забула,

Життя плило по колу.

Мов блискавка мигнула -

І ти зʼявився знову

Тепер ти мій навіки!

Різьбяр мойого серця.

Огранений сльозами

І подихом безсмертя.

Одинадцята ніч

Ти увірвалася у сни

Мов королева до палати,

І повновладною рукою

Віддала всі свої накази.

Я маю слухати й коритись,

Із насолодою служити.

Знімати одяг твій величний

Бездумно всю тебе любити.

Давно такого не булО

Я думав вже, мабуть, не буде

Твоя душа, твоє чоло

Мене притисли в сАмі груди. 

Цей сон тече немов ручаї

Хай не закінчиться ніколи

Подумав я, і… я кін-ча-ююю…

Десята ніч

Удвох - ми цілу вічність,

У ліжку - пʼять хвилин.

Торкаємось щоб ніжність

Підняти із глибин.

Рука моя на твоїй,

Волосся - по лиці,

Ми лежимо і чуєм

Як час іде в роки.

Блаженства від любови

Даруємо собі,

А потім знову море

Тілесної втІхи

Зимовий ніжний ранок,

Пів темрява в очах

І ніжний цілунок

Розтанув на вустах.

Девʼята ніч

А знаєш що? Коли скидаю

Твої панчохи і труси,

Я найповніше відчуваю

Якого запаху є ти.

Він терпкого пʼяний, феромонний

Звабляє, манить, і гірчить.

У ньому - вся данина моді,

І мить нестямності бринить.

Я поцілую запах тіла

Тебе роздЯгну, оголю,

І зроблю так як ти хотіла

Щоб досягнути піку мук.

А вже опісля, пік оргазму

Пройде як хмарка по сонцЯх.

І ми почнемо все спочатку.

Восьма ніч

Минула ніч, прекрасна ніч кохання.

Настав той ранок, що бринить вогнем.

Я сподіваюсь - ніч ця не остання

І десь надвечір знову ми почнем.

Палати щиро, вірно і без фальші,

Хапати тіло вогнищем від губ

І планувати досліди подальші,

щоб поцілунком піків досягнуть.

І вже опісля поруч посидіти,

Опертись тілом на твоє плече,

Сльозами щастя тіло все залити

Зцілити рани, там де все пече.

І вкотре ранок спільно зустрічати,

Забути світ і всі його проблеми,

щоб всесвіт спільний разом будувати.

Сьома ніч (ніч для гедонізму)

Тебе жадати - майже щастя

Вершина всього гедонізму.

Бажання навіть до безчестя

До виснажАння організму.

Сягати до глибин жіночих,

Торкатись матки пружним членом.

Всі ці бажання зроду в мене

Від самих ранніх днів життєвих.

І буть мужчиною у жінці,

Найбільща точка побажання.

А після цього - ще кохання

І знову й знову проникання!

Тілесна хіть - чудесна річ.

І задоволення вершина,

І можна зайнЯти всю ніч.

Шоста ніч (нове кохання)

Сміливий я. І вже прийняв,

Що ваше тіло так звабливе.

Я ставлю руку вам на спину,

І ось бюстгальтер я вже зняв.

Я починаю цілувати,

І насолода нароста.

І язиком вологим дбати

Про ваші перса і вуста.

Неначе стріли громоносні

Гормони бахкають у кров.

ми вже нестримні, несемося

По автостраді «секс - любов».

Ми розігріті, ми щасливі,

Надмірне збудження веде

У новий світ, де рай буде.