Цикл "Морські вірші"

 Море нічнеє

Наснилося вночі тривожне море,

І хвилі бурею покраяли пітьму.

А потім вийшли опівнічні зорі,

Прогнали геть ту хмарну чорноту.

В нічному небі зорі так яскраво,

Сіяли наче бурі й не було,

І та краса така була щаслива

Що я збудився від ясного дива.

Я подивився на твоє обличчя,

Щока твоя немов пухкий пампух,

І бачу місяць трохи вже ущух.

Рука твоя холодна як крижина,

Її накрию, ніжно обійму

В нічнеє море я не відпущу. 

Мій острів не для тебе

І вже кінець моїм палким думкам,

Пішла так швидко разом із човном,

Що я не можу дати лад думкам,

Я наче дурень, вдарений веслом.

Мій дикий острів - не прогрів тебе,

Його шмагають дикі буревії..

Для тебе спокій - щастя принесе

Для мене шквали - то мої стихії.

І як то жаль, бо зараз все болить,

Душа невпинно хоче твого звуку

І тільки час розмірено біжить.

Назавтра знову сонечко зійде

І берег злижуть неспокійні хвилі

Лише тебе не знайду я ніде.

Хвилі в душі

Забути море, сили більш не маю,

Як вали хвилі глибоко в мені,

Зі шквалом душу мою накривають

Мене змиває далі від землі.

І вже далеко берег майоріє,

Повітря спрагло вдихую щораз,

В мені життя іскрою ще жевріє

Вогонь життя ще й близько не погас.

І от приплив зі шумом відпливає,

Сумний пісок коричнево блищить

І довгий мис у подорож марить.

І я піду із радістю палкою

Пройдуся пляжем спогадів своїх

А море знову хвилями штормить

Спогад на березі

Годинник стрілкою вицокує хвилини

яскравий день біжить у майбуття,

А ще зима невблаганнО панує,

і холод крізь щілини проника.

Ще не весна, але й ве не зима,

і хоч мороз тримається стабільно,

Я прогуляюсь, без ривків, повільно.

І по думках пройдуся без жаля.

У голові - неначе після битви,

одні поля засіяні кістьми,

я би хотів радіти раом з дітьми,

але думки летять в чужі краї.

Туди де море, де високі миси,

Скелясті скелі вгору стременять.

Там я буду у водах ноги мити

і твої лиця мило уявлять.

Згадаю всі твої сміхання милі,

палкі цілунки, зайчики в очах,

Гіркі плачі в розлуці на причалі

печать прощань, руки останній змах.

І я ступив на берег без вагання,

мене чекало світле майбуття

Я ще не знав - відмова від кохання

ще призведе до пустки й небуття.

Бо без любови - жити неможливо,

Вона рушій, вона святий Грааль.

Я був дурним, не знав що є важливо

Залишив острів і твою печаль.

Вже не вернути наші сподівання,

ти десь самотньо хвилі стережеш.

Пробач мені, пробач, твоє кохання,

моя сирено, знаю ти прийдеш,

у мої сни, що сповнені тривоги,

в мої думки - вони давно твої...

Шкода лишень, це мрії голубі...

Подорож у море

Сьогодні день мабуть буде спекотним,

То саме час у човнику плисти,

У море суші на руках принести

І огорнутись до останку ним.

В потоках чистих хвилі вигравають,

Глибинь синіє, шельф давно минув,

Дивлюсь у небо, чайки ще питають

Чи я часОм минуле не забув?

Та де забудеш? Це в мені навіки,

Минуле завше в подорожі жде

Меланхолії, що від втоми йде.

У ті часи - накриє ностальгія,

Минуле ніжно у думки несе

Мою любов, що вмерла від безсилля

Колискова з піни морської

Із пІни морської це слово пішло,

Вродилось раптово, то тебе дійшло.

І хочеться тільки шепнути в лице -

Заснути пора, й залишити все.

У сні завітає з чарівністю фея,

І ніжний баранчик забекає мило,

І навіть кричати пореби немає,

бо море вечірнє - принесе коралі.

Не зможу вночі розбудити твій сон,

бо море шалено розносить пісок

я можу співати легенький шансон

і тихо леліяти нашу любов.

А спати пора, і не треба відмов,

не моря провина, що сонце зайшло.

у морі сховалось проміння ясне,

готується завтоа зустріти тебе.

Плач

Незрима чайка у небі тужно ниє,

Свинцеві хмари у грозу пливуть,

і мабуть шторм на острів завітає,

в місцину там, де всі страхи живуть.

Я ненавиджу цей проклятий острів,

нехай його зітре гроза на прах,

але живу, ходжу до тебе в гості,

хоч і боюсь, мене проймає страх.

Ні, то не страх самотньому померти,

і то не боязнь нагло так піти,

Бобся раптом подих твій забути.

Тому іду до місця де дежиш,

де спочиває твоє хворе тіло,

Де поховав у землю свою мрію.

Морське світання

І хвилі йдуть у тиху далину,

кудись туди, де горизонт втікає,

і сонце зранку кидає мітлу,

жмуток проміння сипле небокраєм.

Блаженно спиш, я вибрався на пляж,

а занавіску вітер все гойдає.

І не вставай, іди та тихо ляж,

допоки холод по землі гуляє.

Неквапно чай тобі я принесу,

до прохолоди літної кімнати,

а може нині не підемо з хати?

А може щезнем як нічна гроза?

А може літо будем проводжати

В любові тіл одягнем нагі шати.

Вечірній бриз

Вечірній бриз навіює блаженство,

Моя сорочка вільно тріпотить,

Пісок вогкий, у ньому тоне слово,

А захід сонця лагідно блищить

Вологий холод йде опісля спеки,

Тобі не зимно, але ти дрижиш,

ми тихо йдем, і споживаєм снеки,

І твоя мова ніжністю бринить.

Ще кілька днів - і знову ми удома,

Маленькі діти - наче виноград

Ранковим сміхом знов наповнять сад.

Волосся твоє - бризки з океану,

Іде гроза, тебе обійму міцно

і обігрію близьку та жадану.

Спокійне море

Бурхливий вал ледь теплої води,

Гуляє там, удалині від пляжу.

А я стою на березі один,

Ще постою, і на пісочок ляжу.

Пісок вологий, липне до спини,

У небі хмари мережЕво в'ються,

Мені цікаво де смієшся ти?

Чи ніжне щастя уночі присниться?

А може зараз вийдеш як Венера

з піни морської наче жінка мрій?

Це так годую спогад ніжний мій.

І не ридання згадувати варто,

моє минуле - вже давно пройшло

і ти у нім - неначе біле тло.

Греція

Коли шторми гуляють синім морем

До мене Греція приходить у думки

Ми там удвох ховали своє горе,

Ми там удвох - боялися води.

А та вода прозорістю манила,

І білі панцирі світилися вночі,

Мене із пристрастю ти полюбила,

Я ж провалився у твої думки.

І наші ті нічні гуляння влітку,

І денна пристрасть у спекоту дня

Мені завжди видніється в штормах.

Не знаю як працює моя памʼять,

Тому, мабуть, забув твоє лице

Коринту берег зна імʼя твоє.

Сліди на піску

Сумні сліди лишились на піску, 

А ти пішла у темноту нічну,

І вже сліди прибрало чесне море

Твоє тепло лишило серце моє. 

Повільно йшла у сірості вечірній,

І зимний вітер сукню розривав,

Я може й міг теплом тебе зігріти,

Та я не йшов, я просто постояв.

Я думав легко «Це мене покине»,

Думки твої, твоє серцебиття

Я ще тоді не знав про майбуття,

Про милі і тривожні сни про тебе, 

Я не жалкую навіть через роки,

Але тоді я мав зробити кроки…

Море нічнеє

Наснилося вночі тривожне море,

І хвилі бурею покраяли пітьму.

А потім вийшли опівнічні зорі,

Прогнали геть ту хмарну чорноту.

В нічному небі зорі так яскраво,

Сіяли наче бурі й не було,

І та краса така була щаслива

Що я збудився від ясного дива.

Я подивився на твоє обличчя,

Щока твоя немов пухкий пампух,

І бачу місяць трохи вже ущух.

Рука твоя холодна як крижина,

Її накрию, ніжно обійму

В нічнеє море я не відпущу.