Ця доля
наче тюрма,
що моє серце
трима в полоні
твоєї пітьми.
Не треба,
полону твого,
що душу обпалить
та серце зчорніле
залишить як тло.
Бо народився
в безмежній любові
в безмежній любові
від місяця-сонця
та зір опівночних
під бризки морів
Бажаю я
долі вітрів
літати вільним
в твоїм волоссі
мов спогад зі снів.