08 жовтня 2026

Ay, amor (О, любове)

«Ay, amor» Рафаель Ернандес

Переклади весь текст

Yo siento en el alma
Tener que decirte
Que mi amor se extingue
Como una brisa
Y poquito a poco
Se queda sin luz

Я відчуваю в душі,
Що змушений сказати тобі,
Що моє кохання згасає,
Мов легкий вітерець,
І потроху-потроху
Залишається без світла.

В душі відчуваю,
Що мушу зізнатись
Кохання згасає
Як вітер уранці
Всю силу втрачає
І промінь ясний.

Yo sé que te mueres
Cual pálido cirio
Y sé que me quieres
Que soy tu delirio
Y que en esta vida
He sido tu luz

Я знаю, що ти вмираєш,
Немов бліда свічка,
І знаю, що ти кохаєш мене,
Що я твоє божевілля,
І що в цьому житті
Я був твоїм світлом.

Я знаю згасаєш

Ay, amor, ya no me quieras tanto
Ay, amor, no sufras más por mí
Si no más puedo causarte llanto
Ay, amor, olvídate de mí

Ой, кохання, вже не кохай мене так сильно,
Ой, кохання, не страждай більше через мене.
Якщо я можу завдати тобі лише сліз,
Ой, кохання, забудь про мене.

О кохана не люби так сильно
О кохана не страждай собі

О кохана забувай мене

Me da pena que sigas sufriendo
Tu amor desesperado
Yo quisiera que tú te encontraras
De nuevo otro querer
Otro ser que te brinde la dicha
Que yo no te he brindado
Y poder alejarme de ti
Para nunca más volver

Мені шкода, що ти продовжуєш страждати
У своєму відчайдушному коханні.
Я хотів би, щоб ти зустріла
Знову інше кохання,
Іншу істоту (людину), яка подарує тобі щастя,
Якого я тобі не дав,
І щоб я міг віддалитися від тебе,
Щоб ніколи більше не повертатися.



Ay, amor, ya no me quieras tanto
Ay, amor, no sufras más por mí
Si no más puedo causarte llanto
Ay, amor, olvídate de mí

Ой, кохання, вже не кохай мене так сильно,
Ой, кохання, не страждай більше через мене.
Якщо я можу завдати тобі лише сліз,
Ой, кохання, забудь про мене.

07 жовтня 2026

Геть щось інше...

Демон з плоті й крові


Не вір мені бо я брехати вмію,
мене отак навчило вже життя
Пройде ще мить і я тебе покину.
піду надранок у своїх ділах.

Не жди мене бо більше я не прийду
Ця легковажність - ось моє імʼя.
Тож заховай не сповнену надію 
І народи собі моє дитя. 

Воно як спомин на світанку в морі
буде клеймом на твойому життю.
Будеш вдивлятись і в його обличчі
Знайдеш лиш біль і самоту гірку. 

Не Купідон з тобою спочиває
і цю любов, що репає вуста,
Приніс тобі та дихать заважає
предвічний демон - справжній сатана.

04 жовтня 2026

Стань частинкою печалі…

І серед снігу довжелезної зими,
В якій вуста замерзли наче камінь,
Моя душа тебе чекає в теплі сни,
Прийди і стань частинкою печалі.

03 жовтня 2026

Juventud (Молодість)

Автор Ернесто Лекуона

Молодість
Покидаєш мене назавжди
і лишаєш мені
Холодну самоту

Молодість, ти їдеш
Не лишаєш мені
навіть спогад швидкий
про щиру цю любов

І по що мати мрію
вернутись в минуле
і торкнути струну
у серці моїм.

Молодість,
ти забрала з собою любов
ту любов, що в моєму єстві
і забути яку нема сил.

11 вересня 2026

Я бачив пекло

Пам'яті Андрія Дзеси... Завдяки твоїй жертві, я можу жити...

Я бачив пекло, мамо,
холодне пекло,
коли вода раптово 
з небес понесла
потоки вод нещадних
і тонни сталі,
а в моїх друзів вмиті
життя забрали.
І кожна частка моя
 наскрізь промерзла
Втонула з булькотом
В болоті мерзлім.
Лише щурі ганяли
по купах плоті,
Тіла ж в багні лежали
і запах смерті
мене раптово сильно
пронизав болем
а потім я лежу
в смертельнім ложі.
А поруч друзі спали
у снах безмежних.
Лише тривожні зорі
і холод темний
прийшов повільно, тихо
у сон завмерлий,
що навіть сонце й небо
давно померкли,
і ми для цього світу
цілком померли.

Трепет

Блідоньке світло місяця уповні
Лягає тихо поміж твоїх кіс,
Мою любов ці обстріли тривожні
Складуть покірно біля твоїх ніг.

Тебе розбудять може десь під ранок
Гучні удари, детонації ракет,
І ми почнемо наш безмовний танок
ПомІж страхом і трепетом сердець.

Зупиним час на мить одну щасливу,
Вогнем любові з-під блакитних вій,
твоїй прекрасних, шовковистих мрій.

І хай несуть ракети смерть миттєву,
не мають сил дістатися до нас,
бо ми не тут, для нас спинився час.

04 серпня 2026

Vurrìa (Жадаю)

У кімнаті темній та холодній
тут колись світило ніжне сонце
самотній я і страх мене долає
і точить по краплині серце моє.

Боюся, ця хвороба подолає
не стріну я Неаполя
не стріну я тебе.

Жадаю тільки на мить
Знов повернутись у мій Неополь
чути твій ніжний спів
і звуки мандоліни.

Жадаю тільки на мить
знов повернутись, моя любове
аби тебе обнять
щоби поцілувать.

Ця згуба!
мене не полишає
Ця згуба!
вбива в мені життя

Жадаю тільки на мить
хоч на годину у мій Неаполь,
жадаю, жадаю, жадаю,
та я розп'ятий...

16 липня 2026

Пабло Неруда. Сонет 17

Переклад, автор Пабло Неруда, збірка "100 сонетів про кохання".

Я не люблю тебе як троянду зі солі, або як топаз,
Чи стрілу із гвоздик, що несеться з вогнем.
Я кохаю тебе як леліють найбільший свій скарб,
В таїні заховавши його десь між тінню і днем.

Я кохаю тебе наче дивну рослину без цвіту,
Що таїть у собі світло вже не розпущених квітів,
Від любові твоєї пітьма пробігає по тілу
В ароматі густому, що рветься угору в повітрі. 

Я кохаю тебе, ні коли, ані як, ані звідки,
У любові прямій, що гордині не містить краплинки
Я люблю просто так, бо не вмію любити інакше. 

Аніж так, де немає мене, чи тебе, чи назавжди.
Ми близькі, наші руки сплелись в моїх грудях,
Ми близькі, в моїх снах ти заснула на віях.