Присвята

У сни мої вернист, благаю,

слова свої на вуста постав,

я і досі коси твої кохаю

та тонкий, ледь помітний стан.

Не кидай мене на хвилях долі,

руку холодну на очі постав,

Я так хочу побути в полоні

голосу твого, що провеснем став,

Епітафія

На вічний спомин почуттів,

коли душа у стані смерти

Завмерле серце захотів

у щирий дар тобі принести.

Toda una vida (Все своє життя)

Автор: Освальдо Фаррес

Всі свої роки

Я би був з тобою

Що не важить ні форма

ані час, ні місце

Аби поруч ти.

Всі свої роки

Я би пестив ніжно 

Я стеріг би спокій

як життя зберігаю 

даруючи тобі.

І не мав би втоми

це тобі казати

це казати завжди.

Що в житті моєму

Ти шалена пристрість

Туга і любов.

Всі свої роки

Я би був з тобою

Що не важить ні форма

ані час, ні місце

Аби поруч ти.

Perfidia (Підступність)

Автор Альберто Домінгес

О ти, 

Хто вміє чути Господа

Спитай Його чи я припиняв

Обожнювати тебе?

І море,

То дзеркало в моїй душі

Оплакував щодня я при нім

підступну твою любов

Я шукав тебе усюди де б не був

і досі не знайшов.

І не треба поцілунків

коли їх не принесуть твої вуста.

А ти... Не знати ти куди пішла

і дивні пригоди знайшла

Далеко у далині

Amar y vivir (Кохати і жити)

Автор Консуела Веласкес

Чому не зна ніхто, що ти вже моя доля?

Чому мовчати маю, коли ти зливаєш душу із моєю?

Чи має значення, коли в сльозах побачать?

Коли мене спитають, я чесно їм скажу, що тебе кохаю.

Живемо тільки раз на Землі

і треба вміти кохати в житті.

Все так швидко минає,

і нам залишає

трагічне минуле.

Не хочу шкодувати за всім,

що не збулося в моєму житті

Я хочу щастя пізнати

І бути з тобою

до самої смерті.

Цикл "Весняні вірші"

У передчутті весни

І знову я стою.

Відкриті всюди вікна

Я весну проживу,

А дні пливуть так низько.

Готель ще трохи спить,

Надміру чути птаство,

І ти собі сопиш

Тобі вставати важко.

Я роблю гостру каву,

Доводжу до флетвайту,

лишаю біля тебе

і знов берусь за книжку.

Ти скоро повернешся

З морфеєвого світу.

Я встигну ще напитись

твоїм предиким цвітом.

І знову відновити

святі свої обіти -

Ти моя дивна казка,

За що мені це щастя?

Етюд

Моє натомлене лице,
Глибокі зморшки по обличчю.
Неначе все туман несе 
В потоці днів, усе так звично.

А я тобою й не хворію,

Немає сили темний страх

І навіть день прожити вмію,

Хоча приходиш ти у снах.

Ти все у сни мої приходиш,

З тобою все ще йду до сну,

Ти ніжно по щоці проводиш

І наче мить мій день минув...

Та поступово в круговерті

щоденних та буденних діл

я відриваюся від смерті,

я тихо мовлю: "Вже зумів..."

Я можу жити вже без тебе

Але чи хочу цього я?

Бо навіть сонце сходить в небі

Не вимовляючи слова.

Кохання під акомпанемент шахедів

Вже третю ніч тривоги і шахеди

Стріляють гучно аж земля дрижить. 

Мені ж безтямно хочеться до тебе

І хай зупиниться цей світ на мить.

Бо що вартує страх та небуття,

У тому часі як душа співає?

І хоч втрачає розум ще й життя

Це не зупинить серце, що кохає.

У трепеті чекаєш все відбою,

Слова молитви вимовляєш тихо

А я в думках щомиті із тобою. 

Вуста твої кружляють наді мною

Та я прорвуся з пекла вогняного

Прийду і мовчки словом заспокою.