Тепло весняне

Твоє тепло щоночі зустрічаю,

солодкий подих дмухає в лице,

коли весна цвітінням вже буяє

і запах квітів заполонив все.

Твої обійми - наче водопади,

немов потік, що втому убива,

щодня чекаю на твою привабу

і помираю як тебе нема.

Ти моя згуба, гіркота священна,

без тебе я втрачаю сенс буття,

коли у домі - темна пустота.

І знову ніч сердито наступає,

холодний місяць втуплено мовчить

тебе ж вернути сили я не маю...

Усмішка

Твоя усмішка - істинно жіноча,

неначе вітер теплий навесні,

вона прекрасна і така хороша

її стрічаю серед ночі в сні.

Твоя постава - мов билина степу,

здається мить - надломиться зовсім.

її обняти я щомиті прагну

і розчинитись в подиху твоїм.

Холодні руки хочеться зігріти,

віддати силу і своє тепло

аби тобі вже зимно не було.

То маю цю незгаслу безнадію

котра жевріє мов маяк у тьмі

Прошу світи, світи ще мить мені.

Я вас люблю

Я вас люблю у повній безнадії,

Колись торкнутись вашого волосся,

Ви живете у наймилішій мрії,

А, може, це також мені здалося.

Я потонув напевно остаточно

В очах блакитних, голосі солодкім,

І цей процес тривожньо - незворотньо

Мене веде до щастя в кожнім слові.

Тривай же вічно, свЯта королівно,

не покидай мене у цьому світі

Аби я жив у твоїй ніжній тіні.

Аби я міг тобі принести певно

і спокій серця, і душі тривоги

Аби я світ поклав тобі у ноги.

Верни мене у сни

Верни мене у свої сни,

Прийми мене у свою душу,

Тобою дихати я мушу

Немов повітрям між води.

Прости мені помилки давні,

То не моя страшна вина,

Що моє серце захопила

Твого волосся буйна хвиля.

Врятуй, зціли мою руїну,

Мене собою наповни,

І почуття мої прийми

Коли я падаю в коліна.

Додай мені любові сили,

Я цілу землю принесу

Тебе на трон перенесу

і дам всю гідність королеви.