Твоє тепло щоночі зустрічаю,
солодкий подих дмухає в лице,
коли весна цвітінням вже буяє
і запах квітів заполонив все.
Твої обійми - наче водопади,
немов потік, що втому убива,
щодня чекаю на твою привабу
і помираю як тебе нема.
Ти моя згуба, гіркота священна,
без тебе я втрачаю сенс буття,
коли у домі - темна пустота.
І знову ніч сердито наступає,
холодний місяць втуплено мовчить
тебе ж вернути сили я не маю...
Немає коментарів:
Дописати коментар