Радій

Коли тобі погано раптом стане

або собака вкусить до крові

то все одно в тобі не перестане

жевріти милих радощів вогні

Ти все одно весела будеш в серці,

І твої очі не будуть сумні,

ти можеш сльози тихо проливати,

Але це щастя все одно в тобі.

і не подумай раптом загасити

тепло очей, і ніжність почуттів

Твори добро, продовжуй радо жити

і завітай до моїх тихих снів.

Вечірнє вітання

І навіть дні сумними видаються
Коли журба довкола обступа
Та літні дні напевно повернуться
Щоб ти у сонці радісна була.

Інвалід

У моїх снах - пекельна вже пустеля 

В моїх думках - тривожний вітровій

А наяву - земля торкає неба

Коли стрічаю тиху твою тінь.

Підняти очі - навіть не посмію,

Якби хотів - то певно би не зміг

Нема бажання пестити надію,

І сподіватись твій почути сміх. 

Я інвалід, піду, пошкандибаю,

Не має сенсу твій шукати лик.

І хоч в глибинах нутрощів бажаю

Когось любити, все ж я - чоловік.

А може завтра знову я зустріну,

Прозору тінь під сонцем вогняним.

І знову день у радості зустріну,

І сум ночей піде у безвість з ним.

Несподівана зустріч

Тебе зустрів я знову,

Надворі йшла весна.

Із кимось ти розмову

Безрадісну вела.

Ти голову схилила

Вхопила погляд мій

І в посмішці ожила,

Весела хмарка вій.

І очі засвітились

Ти певно не ждала

Ось тут на краю світу

Мого очей тепла.

І я не сподівався

Опісля літ розлук

Раптового стрічання

І потискання рук.

В мовчанні говорили,

Про все що відбуло,

А погляди кричали

І серце гупало.

Ми плакали од щастя?

Ми все згадали знов.

Назустріч до кохання

Пішли під руку вдвох.

Ти одягаєшся прекрасно

Тобі пасують джинси і спідниці,

на тобі одяг справно аж кричить

Увесь твій смак вривається в зіниці,

а я милуюсь і люблю цю мить.

Ходімо купим ще тобі вдягання,

візьмемо сукню, блузи та штани.

І потім вдома зробимо приміряння

і знову ти прекрасною будеш.

Хороші шати тіло огорнУть,

І я опісля буду цілувати

твої вуста солодкі як цукати. 

О дивен світ! Як змінює людину,

хороший одяг нам дає красу,

і в тій красі тобою я живу. 

Довге чекання

Стоїш в чеканні зі смартфоном,

приперли люди до стіни,
ти поспішаєш, в тебе вдома

від грому квіти проросли.

В твоє маленьке щире серце,
Пустило кігті почуття.
Ти не спроможне вже довести,
що можеш знищити чуття,

Що перестати відчувати

ти зможеш легко й назавжди,
що твоє серце все ще варте

Пожити вільно в самоті.

і ще нема на те все ради,
ти в черзі мусиш постояти,
бо вдома квіти та троянди
цвітуть шипами, наче зради.