Пам'яті Андрія Дзеси... Завдяки твоїй жертві, я можу жити...
Я бачив пекло, мамо,
холодне пекло,
коли вода раптово
з небес понесла
потоки вод нещадних
і тонни сталі,
а в моїх друзів вмиті
життя забрали.
І кожна частка моя
наскрізь промерзла
Втонула з булькотом
В болоті мерзлім.
Лише щурі ганяли
по купах плоті,
Тіла ж в багні лежали
і запах смерті
мене раптово сильно
пронизав болем
а потім я лежу
в смертельнім ложі.
А поруч друзі спали
у снах безмежних.
Лише тривожні зорі
і холод темний
прийшов повільно, тихо
у сон завмерлий,
що навіть сонце й небо
давно померкли,
і ми для цього світу
цілком померли.