Ти знову дивишся на мене так глибоко,
що я не можу погляд відвести.
Твої слова звучать немов пророцтво
в якому всі змішалися думки.
Ти пожираєш мій безвольний мозок,
мої думки заплутуєш в очах,
і я дивлюсь та тебе так безвольно,
я потонув у синявих морях.
Ти вириваєш душу з мого серця,
І не даєш дихнути навідліг,
я помираю без твого нашестя
в моє життя, без тебе знову зліг.
Тепер я хворий без твого волосся,
ти так глибоко проросла в мені,
що вже нема від тебе відвороття,
ти не підеш, бо смерть прийде тоді.
Тож я прошу - посидь побіля мене,
і теплу руку на чоло клади.
Я оживу, і буде синім небо
в твоїх очах, які даруєш ти.
Немає коментарів:
Дописати коментар