Як упивався нині я тобою!
Припав посохлими губами джерела,
І тамував пристаєну знемогу,
пʼючи із вуст солодкого вина.
Як милувався істинно красою,
і там де треба було промовчать,
я наче хворий, наче збожеволів,
про почуття хотів усім кричать.
А ти мовчала, тихо говорила,
сміялась щиро всім, та не мені.
Принесла чай і ще цукерку білу.
У мене настрій був десь на нулі,
І ось на мить ти щиро посміхнулась.
А я розцвів, як кактус на вікні.
Немає коментарів:
Дописати коментар