Я не зову тебе ніколи... більше...

Я не зову тебе ніколи,

імʼя твоє не шепочу.

Моє прокляття невимовне

я більш не марю зустріччю.

Мої гормони погоріли,

і серце бʼється як завжди,

і хоч буває раптово днина,

коли ввижаєшся мені.

Твоя ситцева літня сукня

в бузково - білих кольорах.

Її побачив серед дня,

а придивився - не вона.

Хоча і маревом прийдеш,

І хоч не жду тебе ніколи,

а серцю зараз не накажеш,

воно тріпоче як у школі.