Я не зову тебе ніколи

Я не зову тебе ніколи,

імʼя твоє не шепочу.

Моє прокляття невимовне

Я більш не марю зустріччю.

Мої гормони погоріли,

І серце бʼється як завжди,

І хоч буває раптово днина,

Коли ввижаєшся мені.

Твоя ситцева літня сукня

В бузково - білих кольорах. 

 Її побачив серед дня,

А придивився - не вона.

Хоча і маревом прийдеш,

І хоч не жду тебе ніколи,

А серцю зараз не накажеш

Воно тріпоче як у школі.