І вишиванка що охопить груди
І декольте широке та напружне
Червоні півні що тримають руки
І гордий усміх наче грім з небес
Ти патетична, майже монументна
Тебе твій батько висік зі скали
і люба мама серце в груди вклала
і ти ожила із теплом в душі.
Спостерігати як ти розквітаєш,
коли мені вдивляєшся до віч
то певно щастя більшого немає,
Бо ти кохаєш палко в літню ніч.
І вишиванку твою я тривожно
гону до себе, і цілую так
немов вона - багатство недосяжне,
хоча несе лише твій аромат.
Але твій запах - наймиліший в світі,
і я вдихаю твій квітковий смак
неначе смерть прийшла в моїм розквіті
і вже назавтра я відчую ад.