Не вір мені бо я брехати вмію,
мене отак навчило вже життя
Пройде ще мить і я тебе покину.
піду надранок у своїх ділах.
Не жди мене бо більше я не прийду
Ця легковажність - ось моє імʼя.
Тож заховай не сповнену надію
І народи собі моє дитя.
Воно як спомин на світанку в морі
буде клеймом на твойому життю.
Будеш вдивлятись і в його обличчі
Знайдеш лиш біль і самоту гірку.
Не Купідон з тобою спочиває
і цю любов, що репає вуста,
Приніс тобі та дихать заважає
предвічний демон - справжній сатана.
Немає коментарів:
Дописати коментар