Я не люблю тебе як троянду зі солі, або як топаз,
Чи стрілу із гвоздик, що несеться з вогнем.
Я кохаю тебе як леліють найбільший свій скарб,
В таїні заховавши його десь між тінню і днем.
Я кохаю тебе наче дивну рослину без цвіту,
Що таїть у собі світло вже не розпущених квітів,
Від любові твоєї пітьма пробігає по тілу
В ароматі густому, що рветься угору в повітрі.
Я кохаю тебе, ні коли, ані як, ані звідки,
У любові прямій, що гордині не містить краплинки
Я люблю просто так, бо не вмію любити інакше.
Аніж так, де немає мене, чи тебе, чи назавжди.
Ми близькі, наші руки сплелись в моїх грудях,
Ми близькі, в моїх снах ти заснула на віях.