Твоя усмішка - істинно жіноча,
неначе вітер теплий навесні,
вона прекрасна і така хороша
її стрічаю серед ночі в сні.
Твоя постава - мов билина степу,
здається мить - надломиться зовсім.
її обняти я щомиті прагну
і розчинитись в подиху твоїм.
Холодні руки хочеться зігріти,
віддати силу і своє тепло
аби тобі вже зимно не було.
То маю цю незгаслу безнадію
котра жевріє мов маяк у тьмі
Прошу світи, світи ще мить мені.
Немає коментарів:
Дописати коментар