В твоїх очах видніється оскома,
Тверді вуста - у павутині зморшок,
і на плечах лежить страшна утома
Від всіх завдань, проблем та недомовок.
А ти згадай лишень прекрасний ранок,
Коли дощі крізь сонце невгамовно
Гатять краплини, і співтворять танок
і ти була щаслива безумовно.
Здійми до неба, що як світ незмінне,
спокійни погляд, щастиям оповитий,
і може зможеш пригадати літо
щасливе сонце, і птахів співання,
безмежну тугу та щемке прощання,
тоді коли ти відреклась кохання...
Немає коментарів:
Дописати коментар