Незрима чайка у небі тужно ниє,
Свинцеві хмари у грозу пливуть,
і мабуть шторм на острів завітає,
в місцину там, де всі страхи живуть.
Я ненавиджу цей проклятий острів,
нехай його зітре гроза на прах,
але живу, ходжу до тебе в гості,
хоч і боюсь, мене проймає страх.
Ні, то не страх самотньому померти,
і то не боязнь нагло так піти,
Бобся раптом подих твій забути.
Тому іду до місця де дежиш,
де спочиває твоє хворе тіло,
Де поховав у землю свою мрію.
Немає коментарів:
Дописати коментар