Хвилі в душі

Забути море, сили більш не маю,

Як вали хвилі глибоко в мені,

Зі шквалом душу мою накривають

Мене змиває далі від землі.

І вже далеко берег майоріє,

Повітря спрагло вдихую щораз,

В мені життя іскрою ще жевріє

Вогонь життя ще й близько не погас.

І от приплив зі шумом відпливає,

Сумний пісок коричнево блищить

І довгий мис у подорож марить.

І я піду із радістю палкою

Пройдуся пляжем спогадів своїх

А море знову хвилями штормить