Перше послання апостола Павла до Коринтян, розділ 12, вірші 4-8
"Любов - довготерпелива, любов - лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне".
Це я тебе обрала,
Поміж мільйонів інших,
Тобою веснувала
І зимувала спішно.
Ти проростав глибоким
Корінням в мою душу,
ВрізАвся мов неспокій
У муки, мрії, думи.
Я тамувала спрагу
У сурогатах долі,
Топила цю зневагу
У чарці алкоголю.
Я майже все забула,
Життя плило по колу.
Мов блискавка мигнула -
І ти зʼявився знову
Тепер ти мій навіки!
Різьбяр мойого серця.
Огранений сльозами
І подихом безсмертя.
Немає коментарів:
Дописати коментар