Побачення

Столик забронюю швидко в темній залі,

Цезаря звмовлю, і сухе вино,

Сяду і запалю, у п'янкім чеканні

Довге те чекання спогад піднесло.

Раптом підгадалось молоде минуле,

Зустріч під палючим сонячним теплом. 

Ти мов Афродіта покидала море

Хвилі океану котились берегОм. 

Досі памʼятаю посмішку лукаву

Шкіру мармурову, сповнену засмаги 

І пісок на віях стомлено висів.

Це було давніше, це життя минуло

Я тепер чекаю жінку незнайому,

Щоб втопити з нею хоч одну годину.