Бал ілюзій

Бажання, сповнене фантазій, 

Чекання, що приносить біль,

На балі втрачених ілюзій

Немає місця для надій.

Я можу довго уявляти,

Страждати щиро і всерйоз,

Те що було - в думках вертати,

І все списати на курйоз.

І у минулому топитись,

А до майбутнього не йти,

В теперішнє - і не дивитись

Його вміщати в слово «Ти».

Оця гімнастика для серця

Вона хороша в час біди,

Але минуле не вернеться

І у майбутньому - не ти.

У цих трагічних почуваннях,

Вже краще в сутінках піти

Не повернути існування

Де центр всесвіту - це ти. 

 

Ти

Ти джерело найсміливіших дум,

Ти лютий ворог мого супокою,

В тобі живе новий нестримний дух

В тобі отримав відчуття до болю.

Ти додаєш наснаги щось робити,

Ти мій талант, що даний із небес

Заради тебе варто щось творити,

Бо тільки ти - осердя всіх чудес. 

За тебе щиро Бога я прохаю

Молюся щиро за благі літа,

Бо я не зможу, я не уявляю

Як то прожити без твого лиця,

Без твоїх вій, що кольору крукА,

Ти мій смарагд - оце я добре знаю. 

І сон втікає сумно

Від мене сон втікає так далеко,

там тільки тиша холодно мовчить.

І синій вечір місяцем нестерпно,

у глупу ніч безрадісно глядить.

А біла стеля зайчики пускає,

Вогні машини промені дають,

Спитаю зірку, чи вона пізнає

Куди піти аби віддатись сну?

Вона все знає, і також причину

Чому вже третю дОбу я без сну,

Та помогти вона не має сили,

А порятунок - то любов твоя

Котру я щиро третій день жадаю,

Котру, я знаю, не мені дала.

Мій острів не для тебе

І вже кінець моїм палким думкам,

Пішла так швидко разом із човном,

Що я не можу дати лад думкам,

Я наче дурень, вдарений веслом.

Мій дикий острів - не прогрів тебе,

Його шмагають дикі буревії..

Для тебе спокій - щастя принесе

Для мене шквали - то мої стихії.

І як то жаль, бо зараз все болить,

Душа невпинно хоче твого звуку

І тільки час розмірено біжить.

Назавтра знову сонечко зійде

І берег злижуть неспокійні хвилі

Лише тебе не знайду я ніде.

Цикл "Любов відходить"

Без тебе…

Без тебе смерть мене поглине люто,

без тебе тінь впаде, зімкне вуста.

Моє життя припиниться і тихо

заплаче скрипка на мінорнім ля.

Без тебе я немов порожній посуд,

без тебе тіло тільки збір клітин.

І хай гримить довкола грізний осуд,

в тобі одній - набір найкращих вин.

В тобі одній - пʼянкі пахучі трави,

всі найдивніші запахи весни,

і найдорожчі квіти від зими.

Без тебе світ - ярмо і стрАшна мука,

без тебе я напевно пропаду,

і смерть мне поведе попід руку

Втомлений погляд

Дивлюся довго в очі повні втоми,

а погляд ніжний і водночас сонний.

Ще кілька митей - і підеш туди,

куди щоночі я приходжу - в сни.

Я не питаю, не прошу прийняти,

лиш огортаю саваном тоді,

коли вночі ти можеш тихо впасти

і загубитись у кромішнім сні.

А те провалля - наче чорна дірка,
її тяжіння сильне та терпке,

вона все прагне затягти тебе.

Ти не турбуйся, я тебе врятую,

схоплю за руку, витягну на світ.

Тебе не лишу на з'їдання тьмі.

Останні зимні дні

Я гарно сплю останні зимні ночі,

мій сон міцний, наповненний життям,

Але тепер ти знову опівночі

холодним снігом у думки прийшла.

І що я міг тобі німій сказати,

Коли надворі тиха заметіль?

Які слова у сутінках добрати

аби ти тихо щезла наче тінь?

Немаю слів, лише свинцевий погляд

тобі кидаю з - під русявих брів

І обертаюсь, я уже згорів,

І допалав у твоїх сподіваннях,

В мені вогню давно уже нема,

А навкруги сніжить сумна зима...