Все моє серце - твоє (Dein ist mein ganzes herz)

Лише тобі одній віддам у руки,

Прозоре серце - то є мій кришталь.

Будь обережною, не заведи в розпуку,

І не розбий, не дай відчути жаль.

Ото мій скарб, моя найбільша цінність, 

То надбання недоспаних ночей.

Цей діамант передаю в надійність,

Під ніжний нагляд впевнених очей. 

Я цілковито впевнений у тобі.

Хоч людське серце хтиве та лукаве,

Але в тобі не бачу я зневаги. 

Я чую запах сонця і любови,

Кориці, мʼяти, ружі, трохи перцю

А може ти не знищиш моє серце?..

Вуста мовчать (Lippen schweigen)

Твої вуста замовкли і мовчать,

Мої вуста вже стомлені в печалі.

А довкруги - сніги іще стоять

І саваном вкривають всі деталі.

Я хоч мовчу, але в очах нестримно

біжать слова зізнання в головному.

Я вже дозрів, я майже є готовим

зірвати маску німоти нудної.

Тож я беру, веду у танці долю,

Беру сміливість як найбільшу зброю. 

Я не стидаюсь, щиро шепочу:

«У цьому танці, вальсі почуттів,
Де світла заля світлом оповита
Вас обіймати - то найбільше диво».

Супроти війни

І третій рік гримлять страшні громи,

Міста і села знищують ракети,

Ми стоїмо, немов стальні стовпи,

І відправляєм ворога в пакети.

І не здаватись треба нам сьогодні,

Коли загиблі дивляться із неба.

І не боятися чорної безодні -  

Нам боронити рідну землю треба.

Ми не прийшли, щоб жити у війні

 Та ворог суне хижо і завзято.

Тому не час собі робити свято.

Останні сили кинемо у бій,

Бо правда наша, бо Господь поможе

Відбити напад, зберегтись народу. 

Температура

Температура. Я горю.

ЧергОвий вірус завітав,

Я мов німий, не говорю,

Лише таблеток наковтав.

 

Гарячка палить, хочу пити,

У голові - калейдоскоп.
Усякий спогад хоче сплити,

Щоби згадалось що пройшло. 

Уся минувшина в картинках

Вкриває спогадів потоком,

І наче Гаррі з Дамблдором

Минуле дивлюсь кіноскопом. 

Я думав то буде як фільм,

Сюжетів купа з переплетом.

Але була лиш твоя тінь

Косичка сплетена букетом.

І я літав, торкався стелі,
І ти десь поруч була теж,
І я готовий був умерти

І бути там де світ без меж.

Мене болить твоя задума

Мене болить, болить твоя задума,

Дивлюсь в обличчя - там одні думки.

Чи то так біль дзеркалює зажуру?

Чи може щастя лунко так звучить?

Не можу знати, ми не надто блИзькі,
Але ж чому тоді між ребер біль?

Чому мене засумлює так близько?
Чому я йду, немов вдихаю цвіль?

Що відповісти - я собі вже знаю,
Оці питання - мов лідокаїн,
Приймаю їх, щоб серце заніміть.

І вже не знаю чи на довго стане

щодня звертатись до анестезії,
а не звільнитися і віддатись мрії.

Коли весна

Коли весна готується прибігти,

У наші мізки, в душі та у сни,

Тоді удвох ми спробуєм світити,

запроменіти світивом ясним.

Коли пташки почнуть співати гучно,
Защебетають наче дзвоники,
І ми собі будем співать беззвучно
пускаючи дзеркальні зайчики.

Коли трава зазеленіє щиро,
І я візьму тебе у свій політ,
Тоді і ти позбудешся раптово

Усіх тривог, і спадку зі страхів,
в яких давно купаєшся незмінно.
Повір мені, це скінчиться напевно.

Я так провалююсь у сон

Я вже провалюсь у сон,

Моя свідомість - в невідомість,

Візьми мене, прошу, в полон

І огорни як душу совість.

Хоч я і грішний, і дурний,

Не вмію щиро відчувати,

Та ще я можу, мабуть, здатний

Лягти до ліжка та лежати.

І уявлятиму весняні

Прекрасні сни, і ясні ночі

А потім буду міцно спати

І вже тебе не турбувати.