Я так провалююсь у сон

Я вже провалюсь у сон,

Моя свідомість - в невідомість,

Візьми мене, прошу, в полон

І огорни як душу совість.

Хоч я і грішний, і дурний,

Не вмію щиро відчувати,

Та ще я можу, мабуть, здатний

Лягти до ліжка та лежати.

І уявлятиму весняні

Прекрасні сни, і ясні ночі

А потім буду міцно спати

І вже тебе не турбувати.