Твої вуста замовкли і мовчать,
Мої вуста вже стомлені в печалі.
А довкруги - сніги іще стоять
І саваном вкривають всі деталі.
Я хоч мовчу, але в очах нестримно
біжать слова зізнання в головному.
Я вже дозрів, я майже є готовим
зірвати маску німоти нудної.
Тож я беру, веду у танці долю,
Беру сміливість як найбільшу зброю.
Я не стидаюсь, щиро шепочу:
«У цьому танці, вальсі почуттів,
Де світла заля світлом оповита
Вас обіймати - то найбільше диво».
Де світла заля світлом оповита
Вас обіймати - то найбільше диво».
Немає коментарів:
Дописати коментар