Мене болить твоя задума

Мене болить, болить твоя задума,

Дивлюсь в обличчя - там одні думки.

Чи то так біль дзеркалює зажуру?

Чи може щастя лунко так звучить?

Не можу знати, ми не надто блИзькі,
Але ж чому тоді між ребер біль?

Чому мене засумлює так близько?
Чому я йду, немов вдихаю цвіль?

Що відповісти - я собі вже знаю,
Оці питання - мов лідокаїн,
Приймаю їх, щоб серце заніміть.

І вже не знаю чи на довго стане

щодня звертатись до анестезії,
а не звільнитися і віддатись мрії.