І сон тікає

І знову сон тікає в глупу ніч,

Ти не прийдеш, як завжди приходила,

І не розпалеш задубілу піч,

Вогонь в тобі байдужість затопила.

І я німий, в душі холодний шквал,

Шалений вітер душу обвіває,

Мої моря женуть девʼятий вал,

Гаряче серце льодом обростає.

Я навіть плачу снігом голубим,

І де - не - де хурделиця гуляє, 

Тебе нема - і це усе вертає

До тих часів, коли я просто жив,

До тої днини, що теплом сповита,

В якій твоя краса дощем омита.

Весна

А вже весна до нас прийшла,

У сльози сніг стопився,

Довкола холод ще гуля

І дуб старий схилився

І часом іній випада,

Траву вкриває білим

Ти не сумуй, піде зима 

І весна встелить килим. 

І по зеленому пройдеш,

На босу ніжну ногу,

І вже ніколи не вернеш

У сіро - білу зиму. 

Пісня для тебе

Прошу мене не покидай,

Вернися з ніжністю своєю,

Я так бажаю твій розмай,

щоб ти була завжди моєю.

Тебе зустріну першоцвітом,

і усміх буде на вустах,

Моє стрічання із привітом

тобі принЕсу у листах.

І ти дізнаєшся як довго,

тебе чекав в розпуці літ,

У тобі вся моя тривога,

В тобі життя мого політ.

Прошу не йди в тумани літ,

Коли шумлять весняні грози,

ти мій таємний оберіг,

мій талісман на час тривоги.

Ти як отрута

В обіймах вЕсни ти приходиш знову,

І будиш тихо згаслу вже любов,

Немов отрута входиш в мою мову,

Мене кидає у липкий озноб.

Довкола ходиш, і рукою мило,
лоскочеш губи, серце ніжно б'єш,

Торкаєш душу, ніжно та незримо

вогонь із хіті в тіло додаєш.

І я не маю сили опиратись,

в мені багаття силою росте,

і спопеляє, вигорає все.

Лукавий усміх, ти перемагаєш,

рукою груди різко розриваєш

і поринаєш у єство моє.

О як же жаль…

Моя любов вечірній ніжний вітер,

Твоя краса - немов весняні квіти,

І твої очі - сині океани

Але нажаль, це сталось не між нами.

Не я тобі відкрив таємні мрії,

Не ти мені думки переповІла,

Не цілував тебе у чорні вії

Не обіймала ти у безнадії.

Якщо колись побачимось раптово,

То тільки погляд видасть нашу мову

І навіть серце не додасть розгону.

Будуть шуміти вулиць вузловиння,

Ми розвйдемось в різне спрямування,

Обтерши сльози, що пливли повільно. 

Роки роками

Роки роками пробігають стрімко,

Немов вагони перехрестя літ,

Я на узбіччі все стою незримо

і видивляюсь рідний ситует.

В кипінні долі людського сюжету,

Де міліярди душ кудись пливуть

Я маю віру, що тебе зустріну,

І прокладуть я та незрима путь,

Котру усі в безпамʼятстві шукають

І вже знайшовши - легко утрачають

Не зрозумівши суті головні.

Бо головне не просто перетнутись,

Знайти когось і просто позабутись

А головне - безкорисно любить.

Глибока ніч

Глибока ніч, пітьма панує всюди,

Холодна тінь гуляє по дворі,

Лягають спати захмелілі люди,

Відходять в сни як у туман морів.

І ти заснула, голову поклала,

щокою втисла подушку м'яку,
Ти тої ночі майже і не спала,

В рідкому світлі бавила малу.

Я тихо ляжу проти твого личка,

і кулачок під голову запхну,

і посміхнуся, це вже моя звичка.

В заснулі очі, у твою косу,
Я тихо - тихо голову занурю,

і задихнуся від твого парфуму.