І знову сон тікає в глупу ніч,
Ти не прийдеш, як завжди приходила,
І не розпалеш задубілу піч,
Вогонь в тобі байдужість затопила.
І я німий, в душі холодний шквал,
Шалений вітер душу обвіває,
Мої моря женуть девʼятий вал,
Гаряче серце льодом обростає.
Я навіть плачу снігом голубим,
І де - не - де хурделиця гуляє,
Тебе нема - і це усе вертає
До тих часів, коли я просто жив,
До тої днини, що теплом сповита,
В якій твоя краса дощем омита.
Немає коментарів:
Дописати коментар