Вечірній бриз

Вечірній бриз навіює блаженство,

Моя сорочка вільно тріпотить,

Пісок вогкий, у ньому тоне слово,

А захід сонця лагідно блищить

Вологий холод йде опісля спеки,

Тобі не зимно, але ти дрижиш,

ми тихо йдем, і споживаєм снеки,

І твоя мова ніжністю бринить.

Ще кілька днів - і знову ми удома,

Маленькі діти - наче виноград

Ранковим сміхом знов наповнять сад.

Волосся твоє - бризки з океану,

Іде гроза, тебе обійму міцно

і обігрію близьку та жадану.

Спокійне море

Бурхливий вал ледь теплої води,

Гуляє там, удалині від пляжу.

А я стою на березі один,

Ще постою, і на пісочок ляжу.

Пісок вологий, липне до спини,

У небі хмари мережЕво в'ються,

Мені цікаво де смієшся ти?

Чи ніжне щастя уночі присниться?

А може зараз вийдеш як Венера

з піни морської наче жінка мрій?

Це так годую спогад ніжний мій.

І не ридання згадувати варто,

моє минуле - вже давно пройшло

і ти у нім - неначе біле тло.

Твій ніжний сум

Твій ніжний сум торкає моє серце,

погаслі очі сердяться вогнем,

сльоза твоя ледь до землі торнеться

вона мені, вона пече мене.

Вікно мовчить, і дивиться на тебе,

у ньому відблиск твоїх щирих мук,

І що мені тепер зробити треба,

щоб ти не рвала в крові рук?

Я можу взяти і по нотах грати

величну музику з твоїх долонь,

і голову сховати поміж скронь.

Я скоро йду, мене до смерті звуть,

Ти лиш не плач, і слухай співи вуст,

котра тече в повітрі наче ртуть.

Любов не минає

Памʼяті Максима Ємця (псевдо «Єнот»)

Любов ніколи не минає, 

Вона жива у нас обох

І тільки туга проростає

У дні розлуки і тривог.

В часи коли свинцеві хмари

Надходять з півночі щодня

Довкола смерть кружля круками

і вириває нам серця.

І вириває наші душі

з крихтих тілесних оковІв

А може я злетіти мушу

тебе лишивши острорІнь?

Моя любов не проминає,
З тобою завжди повсякчас.

Коли вже сонечко сідає

Моя душа огорне нас...

Греція

Коли шторми гуляють синім морем

До мене Греція приходить у думки

Ми там удвох ховали своє горе,

Ми там удвох - боялися води.

А та вода прозорістю манила,

І білі панцирі світилися вночі,

Мене із пристрастю ти полюбила,

Я ж провалився у твої думки.

І наші ті нічні гуляння влітку,

І денна пристрасть у спекоту дня

Мені завжди видніється в штормах.

Не знаю як працює моя памʼять,

Тому, мабуть, забув твоє лице

Коринту берег зна імʼя твоє.

Сліди на піску

Сумні сліди лишились на піску, 

А ти пішла у темноту нічну,

І вже сліди прибрало чесне море

Твоє тепло лишило серце моє. 

Повільно йшла у сірості вечірній,

І зимний вітер сукню розривав,

Я може й міг теплом тебе зігріти,

Та я не йшов, я просто постояв.

Я думав легко «Це мене покине»,

Думки твої, твоє серцебиття

Я ще тоді не знав про майбуття,

Про милі і тривожні сни про тебе, 

Я не жалкую навіть через роки,

Але тоді я мав зробити кроки…

Море нічнеє

Наснилося вночі тривожне море,

І хвилі бурею покраяли пітьму.

А потім вийшли опівнічні зорі,

Прогнали геть ту хмарну чорноту.

В нічному небі зорі так яскраво,

Сіяли наче бурі й не було,

І та краса така була щаслива

Що я збудився від ясного дива.

Я подивився на твоє обличчя,

Щока твоя немов пухкий пампух,

І бачу місяць трохи вже ущух.

Рука твоя холодна як крижина,

Її накрию, ніжно обійму

В нічнеє море я не відпущу.