Твій ніжний сум торкає моє серце,
погаслі очі сердяться вогнем,
сльоза твоя ледь до землі торнеться
вона мені, вона пече мене.
Вікно мовчить, і дивиться на тебе,
у ньому відблиск твоїх щирих мук,
І що мені тепер зробити треба,
щоб ти не рвала в крові рук?
Я можу взяти і по нотах грати
величну музику з твоїх долонь,
і голову сховати поміж скронь.
Я скоро йду, мене до смерті звуть,
Ти лиш не плач, і слухай співи вуст,
котра тече в повітрі наче ртуть.
Немає коментарів:
Дописати коментар