Ранковий

Ви увірвалися до сну,

коли ранкові зорі стали,

і так нестримно цілували

Мою припізнену весну.

Наш день новий почався файно,

і мокрий дощ - десь за бортом.

Ви на світанку наче панна

туман розвіяли теплом.

Зимове сонце сходить тихо,

і ваші коси - на плечі.

Мені так лоскотно і прикро,

що ми вже мусимо іти.

І ми розбіглися на день.

Аж цілий день без вас прожити

щоб в темний вечір знов зустрітись.