Твої очі тривожать,
Твої руки поранять,
Твої губи заманять,
І здурять мене.
Я запитую в тіні
Чи ці губи, що люблю
Можуть у поцілунку
Збрехати мені
Я існую наче вʼязень
Та моя душа вже тобі співа: «Кохаю»
Наші губи ще палають
І пристрасть поцілунку ти вже не забудеш наранок.
Чорні квіти, що судились
Розлучають різко нас
Та настане той день і година
Будеш ти моя, моя.
Чорні квіти, що судились
Розлучають різко нас
Та настане той день і година
Будеш ти моя, моя.
Немає коментарів:
Дописати коментар