Translate

29 січня 2025

Очима повними спокути та журби

Людей багато у містах живе,
Вони біжать в неспокої по бруку,
а хтось в автобус простягає руку,
людська ріка стрибає та пливе.

І я пливу, і я борюся в хвилі,
очима повними спокути та журби,
через вікно вдивляюся запріле
у перші паростки холодної весни.

І ні бажання спраглого до цвіту,
Ані наснаги щось змінить в житті.
я краще трохи підіграю світу,

Прийду до праці, речі розкладу,
візьму до рук папір і чорну ручку.
А потім все написане спалю.

Це все так раптово

Раптово кохання прийшло
Заповнило пустку у грудях 
Шаленим потоком знесло
У мізках розкидане груддя.

У гості тебе не просив
В приміщення хворого серця. 
У Бога кінця я молив
Не знав що отак він озветься.

Його порятунку просив
Розради для хворого тіла
А Він - до кохання привів,
Втекти вже від нього несила.

Іронія в цьому гірка
Мав вмерти від хворого серця. 
Тепер ця кончина близька
Бо ти вже мені не озвешся.

І те що тебе не побачу
Ніколи в своєму житті
Собі - я ще може пробачу
А долі - напевно вже ні.


 


28 січня 2025

Клята розлука

Зима сьогодні майже без морозів,
одні тривоги, електрики нема,
скажи де ти, куди твої дороги?
в які краї війна ця привела?

Вже третій рік тебе щодня чекаю,
я тут надовго, майже до кінця
А ти далеко, десь за небокраєм,
І я мабуть вже не діждуся дня,

Коли візьму тебе на свої руки,
Коли цілунком сльози обітру
І вже ніколи в даль не відпущу.

Будем ридати, обіймати плечі,
долоні класти на свої вуста
і цілуватись та чекати ночі.

Я вас люблю

Я вас люблю, вже сумніву не маю,
Це не натхнення, не пусті думки,
Моє блаженство, моє сподівання,
на те що щастя на землі - то ви.

Ви моя фея, мій щасливий трунок,
Ви пісня моя, щира та наївна,
Я вам піднесУ дивний подарунок
Все моє серце, о любов чарівна...

Приходить ранок, сонце променіє,
А я чекаю зустрічі нової,
я вам бажаю привести надію
і чисте серце, повного любові.

Ви моє світло у кінці тунелю,
я точно знаю, що коли помру
я пошкодую тільки за тією,
котру вкладав щовечора до сну.

Це я про вас пишу так загадково,
бо ви моя чарівна таїна,
я вас люблю, і це мабуть надовго
Я би сказав - на все моє життя. 

Мій подих зефірний

Щасливі зорі місячного неба,
Вершина дня, де місяць став вінцем,
І я хотів би бути біля тебе,
Побути трохи спокою гінцем.

І хмари ночі ледь направлять тіні,
Котрі впадуть на втомлене лице,
О як хотів би порухом долоні
Прибрати тінь від смутку, але це

Для мене зараз - майже неможливо
Ти так далеко в спогадах тих днів,
Коли любов моя була мов диво.

Тому тепер - я можу тільки духом,
Нічним зефіром пронестись над тілом,
Твоїм заснулим, милим, ніжним тілом…


27 січня 2025

Місячне сяйво

У світлім сяйві місяця ясного,
Коли тривога на розрив гуде,
Тобі бажаю тільки сну міцного,
Назавтра знову новий день буде.

Ти зараз сон рукою відганяєш,
Тривожно дивишся у темну ніч,
Можливо ти сама все добре знаєш,
А я дарма сказати це хотів. 

Та я скажу, не буду ждати часу,
Коли вже сонце стане на поріг
І місяць, зорі втратять свою силу.

«Лягай поспи, не жди відбій тривоги,
З тобою буду в цей смертельний час
Якщо бажаєш - обійму твої ноги».

26 січня 2025

Несподівана зустріч

Тебе зустрів я знову
Надворі йшла весна. 
Із кимось ти розмову 
Безрадісну вела.

Ти голову схилила
Вхопила погляд мій
І в посмішці ожила
Весела хмарка вій.

І очі засвітились 
Ти певно не ждала
Ось тут на краю світу
Мого очей тепла.

І я не сподівався 
Опісля літ розлук
Раптового стрічання
І потискання рук.

В мовчанні говорили,
Про все що відбуло
А погляди кричали
І серце гупало.

Ми плакали од щастя
Ми все згадали знов.
Назустріч до кохання
Пішли під руку вдвох.