Очима повними спокути та журби

Людей багато у містах живе,

Вони біжать в неспокої по бруку,

а хтось в автобус простягає руку,

людська ріка стрибає та пливе.

І я пливу, і я борюся в хвилі,

очима повними спокути та журби,

через вікно вдивляюся запріле

у перші паростки холодної весни.

І ні бажання спраглого до цвіту,

Ані наснаги щось змінить в житті.

я краще трохи підіграю світу,

Прийду до праці, речі розкладу,
візьму до рук папір і чорну ручку.
А потім все написане спалю.