Я проклинаю день, і ту годину,
коли ти знов у сни мої прийшла,
Я тихо жив,я мав спокійну днину,
А ти собі явилась з небуття.
Я вже забув твої блискучі очі,
в буденність сірість звичкою зайшла,
не чарували місяцем ті ночі,
коли довкола квітнула весна.
Але тепер - я знову у багатті,
горю то хіттю то боготворінням
твого тонкого і палкого тіла.
Я проклинаю це пекельне дійство,
коли помру - прокляттям розверзусь
і в саме пекло впАду й пропаду.
Немає коментарів:
Дописати коментар