Інтоксикація

 

Отруту пʼю до дна

Із келиха спокуси,

І трохи не щодня

Прокляття шлю собі,

Що не збагнув тоді,

Коли ще міг збагнути,

Не вимкнув почуття,

Не задушив надій.

Повільно та підступно

Вливається цикута,

В артерії та вени

Клітини, лімфу, кров.

Я думав поборов,

Здолав смертельну дозу,

І вже здобувши сили,

Відбув свою покуту.

Та знову рецидиви

Бентежать розум, тіло.

У сни приходиш мило,

Рукою стелиш ніч.

І я торкаюсь віч,

Рука дружить тремтливо,

Вливаєш нову дозу

І йдеш у невідомість.

 (прим. Цикута - отрута якою за переказами отруївся Сократ)