Я помираю на руках,
Руках всесвітнього туману.
Своє минуле все картаю,
Бо міг зробити все не так.
Але тепер лиш тільки рак,
мене потроху пожирає.
Повільний вбивця, ссе життя,
Та все одно - це краща доля,
Ніж існувати у неволі
В окупаційних таборах.
А нас наближує до цього
Зневіра, ненависть і страх.
Я Богу шлю свої прохання
Порятувати не мене
"Мій рідний край, мою ти землю,
Спаси хоч б в останню мить,
Щоб міг я в спокої спочинь
і у надії йти в безодню.
Немає коментарів:
Дописати коментар