І знову я стою.
Відкриті всюди вікна
Я весну проживу,
А дні пливуть так низько.
Готель ще трохи спить,
Надміру чути птаство,
І ти собі сопиш
Тобі вставати важко.
Я роблю гостру каву,
Доводжу до флетвайту,
лишаю біля тебе
і знов берусь за книжку.
Ти скоро повернешся
З морфеєвого світу.
Я встигну ще напитись
твоїм предиким цвітом.
І знову відновити
святі свої обіти -
Ти моя дивна казка,
За що мені це щастя?
Немає коментарів:
Дописати коментар