Не можу

 

Не можу дня прожити я

Без твоїх очЕй і вогня.

Як наркотична ця потреба

Поволі пожирає нерви.

Я все не сплю, лише дрімаю,

В тривожнім стані живучи.

Потроху просто існування

Стає призначенням моїм.

Ніяка радість вже немила,

Одна депресія страшна.

І вже боротися несила

Безодня чорна затяга…

І цього ранку я вдивляюсь

У чисту синяву очей.

І, чуєш, знову задихаюсь,

Немов не маю я легень