Ви стрічали тихе море?
Гладь спокійна мерехтиться,
Де-не-де велика хвиля
Десь у скелю хлюпотиться.
Шторм, гроза вже проминули,
Свіжість рветься з вітерцем.
Все вони поруйнували
Все життя. Надія ж є.
Залишили сподівання
На нові надії щирі.
І зосталось - лиш чекання.
Доля стукає громами
Аж скриплять усі завіси.
І нема на те все ради
Часом все летить до біса.
Все, що було як бетонне,
Викрешається до стоту,
І звучить врочиста кода
Понад знищеним істотним.
І сурмлять останні труби
Наче вже цей день останній
Увірвався в мої груди.
На новий рік зазвичай пʼю
Вино з корицею духмяне.
Я до ялинки не піду,
Не хочу стріти бидло пʼяне.
Бруківкою собі піду
Ніде нема і тіні листя
Болото й бруд вже так розкисли
Що їх прибрати не вдається.
А серце своє я прибрав
Від тіні болю і турботи.
Любов далеку закопав,
Поставив памʼятник в скорботі.
І я писати більш не буду
Вірші свої. Давно не вірю,
Що цими рифмами зумію
Тебе прийняти в свою душу.
Над ранок зорі гаснуть,
Лише мороз тріщить.
Господь крокує тихо,
Між заспаних хатІв.
Із радісним вертепом
У колі дітлахів,
Господь крокує тихо,
Під затишком вітрів.
Зі снігом білим - білим
У хуртовині снів,
Господь крокує тихо
До праведних родин.
Господь крокує тихо.
І ось вже він прийшов
Принісши всім любов…
На вечір сонце примерзає
Прозоре небо - без вітрів.
Святвечір тихо наступає.
Я мак змакітрити хотів.
Мочити радісні родзинки,
Куті зварити пів відра,
Горіхи лущити на кухні,
І ждати світлого Різдва.
І я зроблю страви ледь пісні,
Запалю свічку на столі.
Почну вечеряти без тебе,
І котик сяде на стільці.
Мене не мучить ця самотність,
Господь до мене вже прийшов
У серці, де живе любов.
Ти нині їдеш закордон
До тата, мами, брата.
А я лишаюся один
Самотньо ждати свята.
Напʼюсь вина, заляжу спати.
Мабуть підхОпив грві.
Мені нема чого вже ждати,
Лишився засмуток мені.
Які то можуть сподівання
Мене чекати за цих днів?
Я все живу в тремкім чеканні
Завершення воєнних дій
Вже третій рік чекаєм дива
Очікуєм кінець війни,
А Бог предвічний все мовчить…
А нині запах твій квітковий,
Неначе вже весна прийшла.
І перші цвіти манять бджоли
І з котиків листки стирчать.
Весна далеко ще між нами,
Холодний вітер завіва.
Сьогодні ніч найдовша стане
І день короткий пожира.
А ти прийшла - і освітила
Холодну бУденність мою,
Змела гріхи, ти освятила
Щоденну сповідь непросту.
І це зробив квітковий запах.
Його вчуваю повсякчас
Хвилину кожну, кожен час…