Translate

08 січня 2025

Вірш десятий

Зима довкола, тільки сніг,

Весна делеко ще від нас

Якби змінити тільки зміг,

Якби зумів здолати час?..


Я б все змінив, змінив життя,

Змінив любов (без каяття),

Змінив поставу в час біди,

Змінив для щастя приводи.


Нам так кортить прожить інакше

Минуле, що давно пройшло.

Бо в нім відоме все давно.

Вірш девʼятий

Моє нещастя відплило,

Було ось тут - і вмить пропало. 

І що зі мною таке стало?

Можливо то прийшла  любов?


Як тихий злодій опівночі

Зламала всі замки й ключі,

Кинджалом ласки і турботи

ВразИла серце і думки.


Тепер я інший - Прометей, 

Я відродився наче Фенікс

З глибин твоїх ясних очей.

Вірш восьмий

Ти очима 

Поманила,

Усміхнулась,

Підкорила,

Розірвала на частини

Серце душу і клітини. 


Я співав тобі

Сонети,

Заливав смішні сюжети

Цілував твої долоні 

Мріяв розтектися в лоні. 


Проминули довгі роки,

Залишився лиш неспокій,

Я боюся до гарячки

Втратити тебе зненацька

Вірш сьомий

Коли двоє розлучаються,

Нові слова не вимовляються,

Нове добро не примножується

Лише смуток народжується.


І йдуть вони на всі сторони,

Розчиняючись в невідомости,

Не оглядаючись один одному, 

Не прощаючи свої ж пОмилки.


Зупиняючись в ранковому хаосі,

Біжучи вздовж сірої вулиці,

Зустрічаєм завалені гавані

Кораблів із незрілих любощів

Вірш шостий

Розплющу очі - бачу я тебе.

Закрию очі - прийдеш ти у сни.

В траншеї чути гнилість і щури

І сірий дощ мовчить з німих небес.


Під звук гармат - ти сяєш наче німб,

В моє практично втрачене життя

В тобі мій сенс, ти мій стражденний гімн

І мій маленький якір до буття.


І бій стиха раптово, я живий.

Ще серце гупає зі швидкістю мотору,

І ти живеш іконою в мені.


Вірш пʼятий

О радосте моя, мадонно щастя,

Тебе я піднесу аж до небес,

Мов чисте джерело мого безсмертя

В тобі я розтопився, просто щез.


Я ще ось тут, десь біля тебе,

Сповняюсь ніжністю святою,

І сильно так благаю небо

Хоча б ще мить прожить з тобою.


Вуста твої так ніжно рожевлять

І тихий подих сповнює кімнату

Тебе люблю я ніжно обіймать.


Вірш четвертий

Весна далекою від нас

Здавалась мрією, не більше,

Зима немов застиглий час

Покрила білим все найгірше 


Блукали містом цілий день,

Сніги покрили нас цілком,

Серця наповнили вином,

Вуста - щемким теплом. 


І все здійснилося для нас,

І ми щасливі, що без межі

Лише на різнім континенті.