Хвилі в душі

Забути море, сили більш не маю,

Як вали хвилі глибоко в мені,

Зі шквалом душу мою накривають

Мене змиває далі від землі.

І вже далеко берег майоріє,

Повітря спрагло вдихую щораз,

В мені життя іскрою ще жевріє

Вогонь життя ще й близько не погас.

І от приплив зі шумом відпливає,

Сумний пісок коричнево блищить

І довгий мис у подорож марить.

І я піду із радістю палкою

Пройдуся пляжем спогадів своїх

А море знову хвилями штормить

Se me hizo facil (Мені здалося легким)

Ділюся власним перекладом слів пісні « Se me hizo facil»

Мені здалося

Що легко все забути,

жінку кохану

із пам'яті прибрати.

Мені здалося,

що легко сльози змити,

а вже тепер

Забуваю день - у день.

Її покинув,

так було потрібно.

Бо залишають

жінок що роблять зимно.

Інше кохання

буду я ще шукати,

А ту колишню

забуваю день - у день.

Мені здалося,

що легко сльози змити,

а вже тепер

Забуваю день - у день.

Її покинув,

так було потрібно.

Бо залишають

жінок що роблять зимно.

Інше кохання

буду я вже шукати.

А ту колишню

забуваю день - у день.

Paloma querida (Гулубко кохана)

Ділюся власним перекладом пісні "Paloma querida"

Того дня як прийшла ти до мене,

Кохана гулубко, я випив вина.

Голова закрутилась від хмелю

Почав я співати про твої вуста

Я відчув що найвищий у світі

і в небі до зірки дістати хотів,

А коли не сягнув хоч одної

я плакати прагнув і падав у гнів.

Не бажаю свого існування,

Та його я тобі віддаю.

Я не знаю чи приймеш кохання

В твої руки його покладу.

Ми зійшлися на темній дорозі

Як був мов паломник без віри сліпий

і очей твоїх промінь цілющий

страждання на радість раптово змінив.

З того часу відчув як кохаю

всією душею, і серцем своїм

З того часу, голубко кохана,

голубником серце стало твоїм.

Не бажаю свого існування,

Та його я тобі віддаю.

Я не знаю чи приймеш кохання

В твої руки його покладу.

Мені приснилося

Приснилось раптом що удвох 

З мовчанням тихим і привітним,

Ми вели німо діалог,

А навкруги - весна розквітла.

Повітря сповнилося медом.

Довкола білими квітьми

Пустили пахощі дерева,

А ми удвох з мовчанням шли.

І тільки поглядом одним

Ми все прекрасно розуміли,

Вогонь твоїх - мене зігрів,

Мої вогні - тебе збудили.

І сон прекрасний не минав

Допоки ранок не ввірвався

І не почалася війна

І мій будинок не розклався…

Покинь свою надію

Надію марну, зболену покинь,

він не вернеться, він минуле коло.

І залишається боротися й прожить

своє життя, а дике твоє поле

сльозами щиро, з відчаю полий,

віддай весь гнів і крик сумної долі,

і в тому місці зійде цвіт - полин

Як смертний знак, як памʼять твого болю.

Ти проживеш, воно в тобі пройде,

то не кінець земного існування,

коли втрачаєш зраджене кохання.

Любов не зрадить, не пекельно бʼє,

любов постійно і стабільно творить

усе що ти вважаєш як своє. 

Спогад на березі

Годинник стрілкою вицокує хвилини

яскравий день біжить у майбуття,

А ще зима невблаганнО панує,

і холод крізь щілини проника.

Ще не весна, але й ве не зима,

і хоч мороз тримається стабільно,

Я прогуляюсь, без ривків, повільно.

І по думках пройдуся без жаля.

У голові - неначе після битви,

одні поля засіяні кістьми,

я би хотів радіти раом з дітьми,

але думки летять в чужі краї.

Туди де море, де високі миси,

Скелясті скелі вгору стременять.

Там я буду у водах ноги мити

і твої лиця мило уявлять.

Згадаю всі твої сміхання милі,

палкі цілунки, зайчики в очах,

Гіркі плачі в розлуці на причалі

печать прощань, руки останній змах.

І я ступив на берег без вагання,

мене чекало світле майбуття

Я ще не знав - відмова від кохання

ще призведе до пустки й небуття.

Бо без любови - жити неможливо,

Вона рушій, вона святий Грааль.

Я був дурним, не знав що є важливо

Залишив острів і твою печаль.

Вже не вернути наші сподівання,

ти десь самотньо хвилі стережеш.

Пробач мені, пробач, твоє кохання,

моя сирено, знаю ти прийдеш,

у мої сни, що сповнені тривоги,

в мої думки - вони давно твої...

Шкода лишень, це мрії голубі...

Подорож у море

Сьогодні день мабуть буде спекотним,

То саме час у човнику плисти,

У море суші на руках принести

І огорнутись до останку ним.

В потоках чистих хвилі вигравають,

Глибинь синіє, шельф давно минув,

Дивлюсь у небо, чайки ще питають

Чи я часОм минуле не забув?

Та де забудеш? Це в мені навіки,

Минуле завше в подорожі жде

Меланхолії, що від втоми йде.

У ті часи - накриє ностальгія,

Минуле ніжно у думки несе

Мою любов, що вмерла від безсилля