Покинь свою надію

Надію марну, зболену покинь,

Він не вернеться, він минуле коло.

І лишається боротися й прожить

Своє життя, а дике твоє поле

Сльозами щиро, з відчаю полий,

Віддай весь гнів і крик сумної долі,

І втому місці зійде цвіт - полин

Як смертний знак, як памʼять твого болю.

Ти проживеш, воно в тобі пройде,

То не кінець земного існування,

Коли втрачаєш зраджене кохання.

Любов не зрадить, не пекельно бʼє,

Любов постійно і стабільно творить

Усе що ти вважаєш як своє.