Вірш четвертий

Весна далекою від нас

Здавалась мрією, не більше,

Зима немов застиглий час

Покрила білим все найгірше

Блукали містом цілий день,

Сніги покрили нас цілком,

Серця наповнили вином,

Вуста - щемким теплом.

І все здійснилося для нас,

І ми щасливі, що без межі

Лише на різнім континенті.

Вірш третій

Я вирвав серце із грудей,

Поклав тобі у ліву руку

І зник у натовпі людей,

Заклав тобі безсмертну душу.

Шукав роками дивні ліки,

Переходив усі світи.

І знахарів у краю дикім

Питав про зцілення душі.

Я втратив все, і час і гроші,

Згубив себе в чужій землі.

Та викуп дати неспроможний,

Врятуй по милості своїй.

Вірш другий

Я перед вами вже стою,

Рука моя іще тремтить.

Я щось бурмочу, говорю,

А серце радісно кричить.

Кричить так щиро і без фальші,

Співає пісню голосну,

А дощ хлюпоче по асфальті,

Слова відстрибують в стіну…

Це все було, давно, і правда

Вже двадцять літ тому було.

Я промовчав, пішов до парку,

Слова ловити крізь пальто.

Вірш перший

Моя любов -

немов жар - птиця,

Пливе крізь тьму

Й безодню зла,

Вона горить

І не боїться

Згубить себе

В твоїх очах.

Безмежне дно,

Бездонний час,

А я - закоханий у вас.

Allegro

Я здобуду, переможу!

Під мажорнії фанфари.

Перед долею важкою

Не схилився у покорі!

Заспіваю гучну оду

Глибині людської сили,

Що дала здолати злобу,

Повернути метрову віру.

Спопеливши все минуле,

Руйновища залишивши,

Твердо зрушую майбутнє.

Scherzo: Allegro

На скерцо долю запрошУ

Схоплю в міцні обійми.

Шалений танець запалю

І поведу в незвіддя.

Веду танок, все відчуваю -

втрачаю я кермо життя.

Вже доля мною підкидає,

Уже вона стиска перста.

В шаленій круговерті днів

Неначе яхта в серед шторму

Приречені ввірватись в бухту.

Andante con moto

Ви стрічали тихе море?

Гладь спокійна мерехтиться,

Де-не-де велика хвиля

Десь у скелю хлюпотиться.

Шторм, гроза вже проминули,

Свіжість рветься з вітерцем.

Все вони поруйнували

Все життя. Надія ж є.

Залишили сподівання

На нові надії щирі.

І зосталось - лиш чекання.

Allegro con brio

Доля стукає громами

Аж скриплять усі завіси.

І нема на те все ради

Часом все летить до біса.

Все, що було як бетонне,

Викрешається до стоту,

І звучить врочиста кода

Понад знищеним істотним.

І сурмлять останні труби

Наче вже цей день останній

Увірвався в мої груди.

1 січня

На новий рік зазвичай пʼю

Вино з корицею духмяне.

Я до ялинки не піду,

Не хочу стріти бидло пʼяне.

Бруківкою собі піду

Ніде нема і тіні листя

Болото й бруд вже так розкисли

Що їх прибрати не вдається.

А серце своє я прибрав

Від тіні болю і турботи.

Любов далеку закопав,

Поставив памʼятник в скорботі.

І я писати більш не буду

Вірші свої. Давно не вірю,

Що цими рифмами зумію

Тебе прийняти в свою душу.

25 грудня

Над ранок зорі гаснуть,

Лише мороз тріщить.

Господь крокує тихо,

Між заспаних хатІв.

Із радісним вертепом

У колі дітлахів,

Господь крокує тихо,

Під затишком вітрів.

Зі снігом білим - білим

У хуртовині снів,

Господь крокує тихо

До праведних родин.

Господь крокує тихо.

І ось вже він прийшов

Принісши всім любов…