Andante con moto

Ви стрічали тихе море?

Гладь спокійна мерехтиться,

Де-не-де велика хвиля

Десь у скелю хлюпотиться.

Шторм, гроза вже проминули,

Свіжість рветься з вітерцем.

Все вони поруйнували

Все життя. Надія ж є.

Залишили сподівання

На нові надії щирі.

І зосталось - лиш чекання.

Allegro con brio

Доля стукає громами

Аж скриплять усі завіси.

І нема на те все ради

Часом все летить до біса.

Все, що було як бетонне,

Викрешається до стоту,

І звучить врочиста кода

Понад знищеним істотним.

І сурмлять останні труби

Наче вже цей день останній

Увірвався в мої груди.

1 січня

На новий рік зазвичай пʼю

Вино з корицею духмяне.

Я до ялинки не піду,

Не хочу стріти бидло пʼяне.

Бруківкою собі піду

Ніде нема і тіні листя

Болото й бруд вже так розкисли

Що їх прибрати не вдається.

А серце своє я прибрав

Від тіні болю і турботи.

Любов далеку закопав,

Поставив памʼятник в скорботі.

І я писати більш не буду

Вірші свої. Давно не вірю,

Що цими рифмами зумію

Тебе прийняти в свою душу.

25 грудня

Над ранок зорі гаснуть,

Лише мороз тріщить.

Господь крокує тихо,

Між заспаних хатІв.

Із радісним вертепом

У колі дітлахів,

Господь крокує тихо,

Під затишком вітрів.

Зі снігом білим - білим

У хуртовині снів,

Господь крокує тихо

До праведних родин.

Господь крокує тихо.

І ось вже він прийшов

Принісши всім любов…

24 грудня

На вечір сонце примерзає

Прозоре небо - без вітрів.

Святвечір тихо наступає.

Я мак змакітрити хотів.

Мочити радісні родзинки,

Куті зварити пів відра,

Горіхи лущити на кухні,

І ждати світлого Різдва.

І я зроблю страви ледь пісні,

Запалю свічку на столі.

Почну вечеряти без тебе,

І котик сяде на стільці.

Мене не мучить ця самотність,

Господь до мене вже прийшов

У серці, де живе любов.

23 грудня

Ти нині їдеш закордон

До тата, мами, брата.

А я лишаюся один

Самотньо ждати свята.

Напʼюсь вина, заляжу спати.

Мабуть підхОпив грві.

Мені нема чого вже ждати,

Лишився засмуток мені.

Які то можуть сподівання

Мене чекати за цих днів?

Я все живу в тремкім чеканні

Завершення воєнних дій

Вже третій рік чекаєм дива

Очікуєм кінець війни,

А Бог предвічний все мовчить…

22 грудня

А нині запах твій квітковий,

Неначе вже весна прийшла.

І перші цвіти манять бджоли

І з котиків листки стирчать.

Весна далеко ще між нами,

Холодний вітер завіва.

Сьогодні ніч найдовша стане

І день короткий пожира.

А ти прийшла - і освітила

Холодну бУденність мою,

Змела гріхи, ти освятила

Щоденну сповідь непросту.

І це зробив квітковий запах.

Його вчуваю повсякчас

Хвилину кожну, кожен час…

21 грудня

Ти нині пахнеш апельсином,

Зі смаком цитрусу волосся,

Вуста - натерті мандарином,

А запах тіла - як колосся.

Я в них пірнаю як у море,

Тону всеціло, без остач.

Я потопити хочу горе

І в океані потопать.

Тонути довго, майже вічно,

Торкатись найтонкіших струн

У апельсиновім волоссі

Я майже дна не досягнув.

А цитрус кислий, вітамінний,

До мого носа аж кричить

«Вона як шкірка апельсину,

Її не можна не любить!».

20 грудня

Мов білий листопад

Іскриться всюди сніг.

Він падає до ніг

І пригортає нас.

Сніг прикидАє слід,

Який лишаєш ти,

Кладе на мокрий лід

Веселки кольори

А ти і далі йдеш

З прискоренням значним,

Летиш від мене геть

Маршрутом незвичнИм.

Стою я і вдивляюся

І подумки прощаюся.

Їду, й не обертаюся.

19 грудня

Важкі гілкИ сосни

Неначе із плодами,

Звисають за вікном

Заметені снігами.

Гілок голубизна

Приваблює тумани,

А музика Шопена

Запрошує до кави.

Швейцарія, курорти,

Навколо білі Альпи.

Дивлюсь на натюрморта

І шепочу вустами.

«Навік, навіки разом.

Ми створені для пари».

От тільки я в Щвейцарії,

А ви - десь на Багамах…