Мов білий листопад
Іскриться всюди сніг.
Він падає до ніг
І пригортає нас.
Сніг прикидАє слід,
Який лишаєш ти,
Кладе на мокрий лід
Веселки кольори
А ти і далі йдеш
З прискоренням значним,
Летиш від мене геть
Маршрутом незвичнИм.
Стою я і вдивляюся
І подумки прощаюся.
Їду, й не обертаюся.
Немає коментарів:
Дописати коментар