Нічні трелі

І знову ніч приходить в дім,

Темнота кути знаходить,

Я тепер один у нім,

І мене це не тривожить.

Незворушний наче скеля,

Видивляюся в стіну,

Світло фари десь на стелі 

Танець грає без вогню.

І нема наснаги зовсім,

Щось творити чи зробить,

Залишився тільки попіл

На місцях де міг любить.

Не зігрітися багаттям

Не піднятися увись,

Не скупатися у щасті

А котитися униз.

Я би міг ще заспівати

Про кохання всі пісні,

Але ніч, і треба спати,

Під акорди, що пройшли.

Цикл "Любов дозріла"

Я закоханий у вас

Я закоханий у вас.

Кожний день і кождий раз

я дивлюсь у ваші очі

і сповільнюється час.

Я дивлюся десь годину.

Крізь вікно промінчик згас.

Обернувся, аж хвилина

пронеслася поміж нас.

Дивна ця відносність часу,

він повільний чи швидкий,

по спіралі ходить часто

поміж складок вуст твоїх.

Без тебе…

Без тебе смерть мене поглине люто,

без тебе тінь впаде, зімкне вуста.

Моє життя припиниться і тихо

заплаче скрипка на мінорнім ля.

Без тебе я немов порожній посуд,

без тебе тіло тільки збір клітин.

І хай гримить довкола грізний осуд,

в тобі одній - набір найкращих вин.

В тобі одній - пʼянкі пахучі трави,

всі найдивніші запахи весни,

і найдорожчі квіти від зими.

Без тебе світ - ярмо і стрАшна мука,

без тебе я напевно пропаду,

і смерть мне поведе попід руку

Вечірній час

Вечірній час у ніч повільно сходить,

тепло весни занадто рано йде,

ще може ніч морозами надходить,

і білий іній все зелене вбʼє.

З-за хмари місяць стомлено зринає,

світіння кволе скроплює тебе.

У срібні хвилі тихо поринає

Моя душа і забуває все.

Який же дивний силует від Бога

надався носу, щОкам та очам?

Мабуть «Спасибі» скажу я батькам.

Як плід любові від єднання тіл,

 разом з тобою народити нове

життя у світ цей дивний я би хтів. 

Цикл "Морські вірші"

 Море нічнеє

Наснилося вночі тривожне море,

І хвилі бурею покраяли пітьму.

А потім вийшли опівнічні зорі,

Прогнали геть ту хмарну чорноту.

В нічному небі зорі так яскраво,

Сіяли наче бурі й не було,

І та краса така була щаслива

Що я збудився від ясного дива.

Я подивився на твоє обличчя,

Щока твоя немов пухкий пампух,

І бачу місяць трохи вже ущух.

Рука твоя холодна як крижина,

Її накрию, ніжно обійму

В нічнеє море я не відпущу. 

Цикл "Любов зростає"

Не можу

Не можу дня прожити я

без твоїх очЕй і вогня.

Як наркотична ця потреба

поволі пожирає нерви.

Я все не сплю, лише дрімаю,

в тривожнім стані живучи.

Потроху просто існування

Стає призначенням моїм.

Ніяка радість вже немила,

одна депресія страшна.

І вже боротися несила

безодня чорна затяга…

І цього ранку я вдивляюсь

у чисту синяву очей.

І, чуєш, знову задихаюсь,

немов не маю я легень.

Весняна колискова

Коли весна ступає непомітно,

І час для сну сиреною гуде,

Тоді лягай, тебе стріча привітно,

Мʼяка подушка, і тепло грудей.

Вмостися добре, ковдрою накрийся,

Бо ще студено, холодом несе,

Закрий вуста, і віями зігрійся,

Найкращий спогад уяви і все.

Тоді ти зможеш лагідно заснути,

Душа твоя наповниться вогнем,

Якому завтра гори підвернути

Наснаги стане зовсім без проблем.

А поки спиш - то ціпʼятко жовтаве,

Пройде по пасмах, кучері змахне,

І поки сонце кволо рано встане,

Лахмате диво новий день почне.