І навіть сни не здатні повернути
Торкання пальців до холодних вуст.
Я вже хотів тебе давно забути
Хотів? та бачиш - зовсім не забув.
І досі руки обпікають скроні,
Торкають вій та прохолодних щік.
Мене ти будеш у нічнім видінні
і сон тікає в темряві мов шпиг.
І навіть слів буває забагато,
коли у тиші голосно кричать
тривоги смисли. І звучать горлато
вуста бліді, котрі собі мовчать.
У ці хвилини спокою немає,
а відголосок стінами сповза,
гучна луна квартирою блукає
твого відлуння втомлено шука.