Кохання в них як у Шекспіра,
Таке ж наївне та примхливе.
Любов у них така в*язка,
Що пальці тягне в всі місця.
І прилипає дивовижно,
То до спини, а то до крижів,
Коли ж сягне вона стегна,
То відірвати сил нема.
Їм не важливо де стояти
На площі чи посеред хати,
У темну ніч чи в літній день –
Плетуть мільйони теревень.
Та забувають про одне:
У справжньому коханні неодмінно
Присутня раість,тихий щем,
А не бажання ень з днем
Втамовувати поклик тіла.
Немає коментарів:
Дописати коментар