За вікном нічні Карпати,
ясна тепла літня ніч,
Місяць сяє і без лампи
бачу відблиск ваших віч.
Ви навпроти, а фіранка,
поміж нас немов стіна.
Неживий метелик в косах
з вітерцем знов ожива.
Ваші груди як вітрила
надимаються щораз.
Серце бʼється без упину,
і зрадливо підстриба.
Ви далека, недосяжна
rоролева неземна,
Я торкаюсь ваших личок -
cтрум гарячий пробіга.
Ви пробачте, ніжна пані,
Я впаду до ваших ніг,
заридаю від кохання
і піду у білий світ.
Немає коментарів:
Дописати коментар