Дія перша
Тобі так нудно, тоскно і тривожно,
Хвилини мчать мов равлики в траві,
І в голові несуться незворотньо
коловоротом збурені думки.
Неначе вирій в літньому потоці,
вони вирують, піняться, течуть,
І вся душа несамовито просить
віднести тіло до далеких круч.
Де сніг рапатий стелиться під ноги,
і коле капці так, що чують стопи.
Ти хочеш казки, льоду і сніжинки,
І відчуття маленької дитинки.
Тобі так нудно, тоскно і тривожно,
Цей вал людей, і тіл стовпотворіння...
І втома падає на все твоє створіння...
Дія друга
Ви солодка наче вата,
Стоїте - і сум в очах
Ваша зачіска прим'ята
Заворожує, я очах....
Я стою і задивлясь.
Ваші очі - мов кришталь.
Я так довго витріщаюсь,
що нагріти можна сталь
Ви нарешті обернулись,
ви помітили мій шал,
І так мило усміхнулись,
Королівно милих чар.
Одягнули білу куртку,
І дитину повели.
Ви ж мені лишили смуток
і мелетик на плечі.
Я схопив його за крильця,
розгорнув убік папір,
він картонний розвалився
але номер я зберіг...
Немає коментарів:
Дописати коментар